-ЯК ПОБОРОТИ ТРИВОЖНІСТЬ ТА ЗАНЕПОКОЄННЯ-

Страх, переживання та стрес — нормальна та зрозуміла реакція на бойові дії.

Ми не можемо займатися тим, до чого ми звикли, і не знаємо, коли життя повернеться до «довоєнного». Невизначеність і неможливість контролювати та постійні переживання за своє життя крокують поруч із комендантським часом, оголошеннями повітряної тривоги, пошуком укриття, страхом за рідних і близьких.

Це все може призвести до розладів сну, проблем із концентрацією, депресивного та тривожного розладів, панічних атак.

Це нормально — почуватися не в тонусі, пам’ятайте про це. Ось поради як зменшити стрес та полегшити паніку:

• --Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати. У час коли наші плани руйнуються і ми не можемо нічого спланувати, важливо залишатися при чомусь стабільному. Зробіть усе можливе, щоб підготуватися: складіть тривожну валізку, зробіть запаси їжі, технічної та питної води.
• --Тримайте руку на пульсі новин, але без одержимих перевірок. Важливо розуміти яка ситуація в країні, щоб знати як поводитися і чого очікувати. Та намагайтеся не перевіряти новини щохвилини — це підвищить панічні настрої і відчуття страху за життя і здоров’я як власне, так і близьких.
• --Правильне харчування позитивно впливає на ваше психічне здоров’я, адже від спожитої їжі залежить те, як працює наш мозок та як працює наша імунна система.
• --Намагайтеся дотримуйтеся режиму сну. Поки людина спить, у неї відновлюється імунітет, здійснюється синтез гормонів та виводяться токсини з організму. В тривожні часи воєнних дій і постійних загроз заснути може бути важко. Але не забувайте про таку ніби й тривіальну, проте важливу процедуру як сон.
• --Не забувайте рухатися. Навіть якщо ви переховуєтеся в укритті, можна прогулюватися по периметру чи на одному місці, робити мінімальні фізичні вправи. Це допоможе впоратися зі стресом, тривогою та панічними настроями, адже під час фізичного навантаження виділяється ендорфін. Також фізична активність відволікає від нав’язливих негативних думок і допомагає зосередитися на будь-чому іншому.
• --Залишайтеся на зв’язку з близькими. Неважливо як близько або далеко знаходяться ваші близькі та як часто ви з ними спілкуєтеся, намагайтеся підтримувати з ними зв’язок. Також якщо ви почуваєтеся самотньо, не соромтеся зателефонувати сусідам і гуртуватися разом.
• --Допомагайте іншим. Добрі справи, волонтерство та допомога іншим допоможе почуватися краще. Допоможіть переселенцям з інших міст, підтримуйте українську армію фінансово, комунікуйте з іноземними друзями про перебіг ситуації в Україні та як вони можуть вплинути на свої уряди в інших країнах, аби підтримати Україну тощо.
• --Плануйте майбутнє! Не «заморожуйте», принаймні у своїй голові, ніяких планів. Всі зараз зосереджені на новинах, де які танки, бази розміщення військ і так далі. Не варто акцентувати на цьому свою увагу.
• --Займіться активною роботою. Не сидіть на місці, не чекайте чогось. Продовжуйте жити, виконуючи прості побутові справи – це допоможе вашому тілу позбутися фізичної напруги, викликаної тривожністю.
• --Переживайте неприємності лише по мірі їх надходження. Не потрібно додумувати, фантазувати, перебирати в голові різні варіанти розвитку події. Такі думки точно не слугуватимуть емоційній стабільності.

Пам’ятайте, ми всі різні, але всі адаптивні. Слід правильно працювати над своїм емоційним станом в критичній ситуації, щоб жити далі і робити крок в майбутнє.

Бережіть свій психічний стан та будьте здорові.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ПРО ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ

1. Умійте вислухати дитину завжди і всюди, не відмахуйтеся від неї, проявляйте терпіння і такт.
2. Розмовляйте з дитиною так, як ви хотіли б, щоб розмовляли з вами. Проявляйте повагу, м’якість, уникайте грубості та будьте терплячими.
3. Досягти успіху можна лише тоді, коли ви є прикладом для по­зитивного наслідування щодня.
4. Визнавайте свої помилки, не соромтеся просити вибачення за неправильні вчинки і дії, будьте справедливими в оцінюванні себе та інших.
5. Зберігайте надію дитини на виправлення. Пам’ятайте:

• -покаранням ви можете зашкодити фізичному і психічному здоров’ю дитини; не приймайте рішення зопалу, будьте стриманими;
• -праця не може бути покаранням;
• -завжди будьте справедливими;
• -не карайте із запізненням або для профілактики.

6. За жодних умов не принижуйте гідність дитини.
7. За кожен негарний вчинок застосовуйте лише одне покарання.
8. Якщо є сумніви щодо справедливості обвинувачень, поговоріть із дитиною, але не карайте.
9. Малюк повинен боятися не вашого гніву і подальших дій, а того, що він завдасть комусь болю своїми словами, діями, вчинками.

Як зрозуміти, що дитина, можливо, є жертвою булінгу

40% жертв булінгу не розповідають про знущання над ними нікому, навіть батькам. Тому варто уважно спостерігати за поведінкою дитини, щоб у разі потреби вчасно допомогти їй вирішити проблему.

Для жертв булінгу характерними є такі прояви поведінки:

• -відсутнє бажання йти в школу, діти можуть саме в будні дні зранку скаржитися на погане самопочуття, вигадувати хвороби, плакати.
• -дитина частіше усамітнюється, стає менш говіркою, менш усміхненою.
• -не бере, або намагається не брати участь у класних активностях, шкільних заходах.
• -досить регулярно губить гроші, або речі, повертається додому у брудному, чи зіпсованому одязі, з поламаними речами.
• -може почати говорити про те, що хотіла б кинути школу.
• -не зідзвонюється не веде переписку у соцмережах з однокласниками, до школи й назад повертається самостійно, не має у кого уточнити домашнє завдання.
• -намагається ходити до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть інші учні.
• -обмальовані руки, зошити, особисті речі.
• -самостійно наносить собі травми (самоушкодження) — від погризених нігтів, до порізів на руках, ногах тощо. Крайнім випадком такої реакції на булінг може бути спроба самогубства.На відміну від звичайного конфлікту, булінг (та кібербулінг) характеризують такі ознаки:
  • систематичність (повторюваність) діяння — вчинення різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, зокрема за допомогою засобів електронної комунікації) двічі та більше разів стосовно однієї й тієї самої особи;
  • наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
  • умисні дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;
  • дисбаланс (нерівність) сил — різниця у фізичному розвитку кривдника та потерпілого, рівні соціально-психологічної адаптованості, комунікаційних навичок, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;
  • відсутність розкаяння в кривдника.

     

  • ---

    Як допомогти дитині, що стала жертвою булінгу

    Незалежно від того, стала жертвою булінгу ваша дитина чи інша, дізнавшись про це, ви маєте докласти зусиль, аби допомогти їй вийти з цієї ситуації.

    • Почніть розмову з дитиною, ви маєте тримати себе в спокої, аби вона відчувала себе достатньо комфортно.
    • Дайте відчути, що ви поруч, готові вислухати, зрозуміти, підтримати та допомогти.
    • Діти не винні в тому, що стають жертвами булінгу, тому не ставте питань що можуть сприйматися нею як звинувачення («сама винна»).
    • Ведіть розмову делікатно, не ставте одні й ті ж питання по декілька разів, не квапте, пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити про це.
    • Спробуйте крок за кроком з’ясувати все, що зможете.
    • Поясніть дитині, що немає нічого поганого в тому, щоб повідомити про поведінку булера вчителю чи іншим дорослим, оскільки від цього залежить безпека дитини (або однокласника(ці), якщо дитина є не жертвою, а свідком).
    • Перш ніж пропонувати власне рішення проблеми, запитайте в дитини, яка саме ваша допомога буде їй корисною, після цього можете запропонувати і свій варіант. Спробуйте розробити спільну стратегію змін.
    • Поки питання не вирішено повністю, спробуйте спільно знайти і домовитися про способи реагування на ситуації булінгу.
    • Складіть перелік тих дорослих, до кого дитина може невідкладно звернутися за допомогою: вчителі, психолог, батьки інших учнів, охоронець, адміністрація школи тощо.
    • Якщо булінг мав фізичний характер, ви маєте негайно звернутися до адміністрації школи.
    • Спільно з дитиною сплануйте її перебування в школі таким чином, щоб це забезпечило їй максимальний рівень безпеки (наприклад: не залишатися наодинці, триматися ближче до дорослих).
    • Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
    • Допоможіть дитині налагодити дружні стосунки з іншими дітьми, це допоможе їй сформувати навколо себе безпечне середовище.

    Можливо необхідною стане допомога психолога, який допоможе позбутися наслідків цькування та допоможе не стати їх жертвою знову.